Професія, покликання чи діагноз?

Коли мене запитують, ким я працюю, завжди відповідаю «Я роблю наше майбутнє»

Для когось вчитель лише професія, для когось – покликання, а для когось – діагноз. Професію вчителя можна порівняти з аскорбінкою, з одного боку має ряд позитивних ефектів, що викликають миттєве звикання, а з іншого боку, часті побічні ефекти. Хто такий вчитель? Людина, яка володіє предметом і методикою викладання? Чи людина, яка кожного дня викладає одну й ту саму інформацію, просто тому щоб заробити гроші на життя? Є різні вчителі, але кожен особливий, кожен має свою специфіку викладання, свою точку зору. Всі вчителі професіонали, бо не просто прийти і розповісти дітям свій предмет, потрібно донести матеріал, щоб його запам’ятали та вміли використати.

Як говорив, відомий англійський політик Вінстон Черчилль «Владі шкільних вчителів заздрять навіть прем’єр-міністри» і справді, ми маємо вплив на дітей, спрямовуємо їх у потрібну сторону, допомагаємо їм розкриватись, знаходимо індивідуальний підхід, бо кожна дитина – особлива, допомагаємо вирішити ту чи іншу проблему, намагаючись бути в першу чергу не вчителем, а просто людиною. Також важливо і головне – вірити в неї і поважати як особистість, що має власну думку.

Я випадкова людина, яка затрималась в цій професії. Бути вчителем складно, адже кожного дня ти повинен готуватись до уроку, вчити «домашні завдання», заходити до класу з посмішкою та на позитиві, повністю віддавати себе на уроках, постійно самовдосконалюватись, розширювати свій кругозір. Сучасна школа – сучасні діти. Сучасний вчитель – вчитель-дослідник, науковий керівник учнів. Навчати дітей і одночасно навчатись самій, щоб нове покоління відчувало в мені ту людину, яка цікавиться і живе їхніми інтересами.

На мою думку, не просто отримати диплом і називати себе вчителем, потрібна практика, яка може показати, що у вас – професія, покликання чи діагноз.

Автор: Калюжна Ю.С.